УМОВИ УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї

Виховання дітей у сім’ї має в більшості випадків суб’єктивний характер і залежить від рівня  моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій. Відомо, що сім’я може сприяти формуванню всебічного розвиненої особистості або гальмувати його.

Загальну для всіх формулу успішного виховання дітей у сім’ї дати не можна. У народі кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо. Бо долю дітей визначають не наші прекрасні поривання, мрії, слова, а загальний мікроклімат сімейного життя. Часто можна почути: “Дивіться, ніяких спеціальних цілей сім’я не ставила, а діти виросли прекрасні”. Мабуть, нічого випадкового тут не має. Просто батьки жили не заради дітей, або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям, де всі люблять одне одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Діти, які ростуть в таких сім’ях, природно і гарно розвививаються, живуть своїм багатобарвним життям, бажаннями і мріями. Їх розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий.

Звичайно добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок . Але в дружній сім’ї їх розв’язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставни тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цінуватимуть авторитет батька і матері, бабусі і дідуся.

Однією з умов успішного виховання є довір’я до дітей, надання їм самостійності. Якщо дитина бачить, що дорослі вірять в те, що він зможе перебороти труднощі, то це довір’я окрилює його, породжує бажання стати кращим.

Помиляються ті батьки, котрі постійно за приклад своїм дітям ставлять їх ровесників (бо ті слухняні, хтось гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще висловити впевненість:”Я вірю, що завтра в тебе вийде краще”. Відверті, довірлеві стосунки між батьками і дітьми роблять мікроклімат сім’ї більш благополучним.

Сім’я не повинна забувати про виховання у дітей чуйного ставлення до найстарших членів родини – бабусі і дідуся.

Нерідко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється неважливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусів. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато зробили для нас особисто. І репліки:”Та хто вас запитує”, або “Що ви розумієте” дуже ранять стареньких. Не виключено, що в старості ми ці слова почуємо від своїх дітей.

У молоді роки ми мало задумуємося над власною старістю, та нам і важко це уявити. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина відчуватиме, з якою повагою, чуйністю, ви ставитесь до своїх батьків, це обов’язково позначиться і на ставленні до вас у зрілі роки.

Цінуючи думки старших у родині, варто турбуватися про єдність вимог усіх дорослих у ставленні до дітей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних дій (один кричить – інший жаліє – це ні в якому разі). Це стосується як дрібниць так і вагомих справ. Якщо глянути критично, то в нашому житті таких на перший погляд “дрібниць” є чимало. Врешті-решт саме вони найсильніше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокій і душевний затишок рідної домівки.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно потребують від дорослих нервових зусиль уміння поступитися власним бажанням.

Спільні турботи про долю дітей, звичайно, головне, що об’єднує батьківські зусилля на довгій і тернистій ниві життя. Тут не може бути місця свавіллю, егоїзму, дрібним розрахункам.

І нарешті, пам’ятайте, що виховання дітей у сім’ї  - не особиста справа батька й матері, а справа великої державної ваги, тому що наші діти  - це майбутнє України. Вони будуть творити історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері – які теж будуть виховувати своїх дітей. Але й це ще не все: наші діти – це наша старість.

Правильне виховання - це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози,  наша провина перед іншими людьми.